Все почалося в... ну звичайно все почалося в дитинстві, але не будемо розповідати про наші дитячі групи, хоча вони й досi мають безпосередній вплив на те, що з нами зараз відбувається, і АRЕАЛ, власне кажучи, саме з такого дитячого „ансамблю” і вимахав у те „диво”, про яке Ви зараз читаєте.
Отже, прийшов 1999-й рік. Костя Шелудько тоді був учнем 7-го класу середньої і 3-го класу музичної школи, а також кожного дня разом зі своїми однокласниками грав у футбол і вболівав за „Динамо”.
Якось одного дня Костя зустрів Андрія Кохана (більш відомого в народі як Бодун), з яким вони ранiше „грали” у дитячій групі Durs (цю назву розумів один тільки Костя). Бодун розповiв, що зараз його новий колектив Alter Ego репетирує в мiсцевому Будинку Дитячої Творчостіі і якщо Костя збере групу, то теж зможе грати там на шару. Костя пропонує двом своїм одноклассникам, Альоші Бережному, який грав на двох піонерських барабанах у Durs, і Ромі Прокопенко (надалi Компот), що також був учнем музшколи по класу ф-но, стати учасниками нового „проекту”. I вони погодились, на свою голову...
Звісно, ми шукали назву для новоспеченого „ансамблю”, і оскільки ми були 12-річними школярами, а хотілось бути крутими рокерами, варіанти назв були характерними – такі собі дитячо-жорстокі „Акули”, „Хижаки” і т.п. На щастя в нас вистачило глузду заспокоїтися і продовжити пошуки, поки випадково на уроці біології в підручнику ми не натрапили на таке нейтрально-позитивно-екологічно-глобальне слово „Ареал”, що означає територію поширення чогось-там, і взяли собі таку назву. Прийшли в БДТ до Сергія Івановича Гаращенка („Cowboy band”) ... і почалася епопея...
Етап №1. Першими піснями, що ми заграли, були „Тіко-тіко” Абреу і тема із мультфільму „Родина Адамсів”, причому Костя грав на акустичній гітарі, Компот на синтезаторі, а Льолік на хеті і робочому барабані. Після цього до нас (по протекції Бадуна) приєднався Вадим Полторак (бас-гітара) і після року невтомних репетицій ми відлабали свій перший „електричний” концерт. Це було на новорічній вечірці співробітників Інституту Фармакології і Токсикології (це не просто так J...). АRЕАЛ тоді вперше грав кавер-версії і це були „Поєзд в огнє” та „Рок - н - ролл мьортв” БГ і „Танці” ВВ.
 Етап №2 пов’язаний з часами, коли вокалістами в нашiй групі були різні люди, а Костік лише грав на гітарі. Спочатку співала сестра басиста Оля Полторак. Тоді ми цілий рік репетирували пісню „Мір за окном” російською мовою, але так ніде і не заграли. Потім у нас співали аж три дівчини (!) - Діна Німчук, Катя Малашевська, Юля Гріц (по протекції Бадуна (!)). Юля через декілька репетицій відмовилася від цієї ідеї, а з Діною і Катериною ми відіграли три концерти:
1 – в Будинку Архітектора на акції „Ярмарок талантів”. Також були групи „Улисс”, „Вітрила” і „Небо прямо”;
2 – в парку Нивки на День захисту дітей, під проливним дощем. Також була група Бадуна „Alter Ego”;
3 – в „Барвах”. Також був „Абздольц”.
Після цього в АRЕАЛі деякий час вокалили Влад Войтович (зараз вокаліст групи Eleos) і Володька Лобода (товариш Бадуна (!!)), але з ними не було знайдено спільної мови.
Також до цього періоду відноситься участь всього Ареалу і всього Alter Ego у маштабному проекті Сергія Івановича Гаращенка під кодовою назвою „Remix”. В проектi співали Галина Кудріна („Диверсанты”), Марія Малиш („D.Lemma”) i Володимир Хупер („Дорога в небо”). Приблизно до того ж періоду відноситься знайомство Костi з Сергієм Кузьменко і участь у його групі „Запасной выход” (www.z-exit.kiev.ua), але це вже зовсім інша історія.
Етап №3 можна назвати етапом „в полный рост”, або все вищесказане назвати передмовою до АRЕАЛу. Адже восени 2002-го року ми (Костік,Компот, Вадя і Льолік) зробили деякі принципові висновки щодо усього пережитого і постановили:
а) АRЕАЛ - це чотири вищезгадані людини, в колектив яких чомусь (?) ніхто не вписується;
б) співати будуть Костік і Компот, та й взагалі всі потроху.
в) пісні треба і хочеться писати украінською мовою.
 Перший виступ у такому складі відбувся на обласному відборі до фестивалю „Червона рута”, який ми несподівано пройшли, і вже восени 2003-го у фіналі стали дипломантами. Тоді ми грали „Одну й ту саму пісню”, „Ми” і „Мати”. Почалися виступи в „Барвах”, була також невдала спроба пройти до фіналу „Перлин сезону” з великою п’янкою після неї. І був ще „Подих-2003”, перший досвід запису на професійній студії „Династія”, для збірки „Подих-2003” (записали „Мати” і „Місто”), гала-концерт фестивалю в ДК КПІ, після яких залишилися приємні знайомства і враження. Потім знову виступи в „Барвах”, які всім запам’яталися нестандартними еротично-порнографічними жестами Компота і горами туалетного паперу.
11-го січня 2004-го року групі виповнилося 5 років, якщо рахувати з 1999-го. Так чи інакше, вирішили відмітити це діло знову ж таки в „Барвах”. Нас вітали „Нечто третье”, „Пепелац” Петра Чернявського, з якими ми познайомилися на „Подиху”, а також „Eleos”. Вечір не обійшовся без туалетного паперу.
Далі пішли концерти в Боярці, Василькові (в гостях у „Затерянного города”, тепер „Електрик”), два виступи в студентському кафе-їдальні Merigold з гуртами „Eleos”, „Expansion” і „Mad Heads XL” (вони, напевно, про це не здогадуються), знову сейшени в „Барвах”, ще одна спроба пройти в фінал „Перлин сезону”... Остання запам’яталась тим, що Компот вирядився в кольсони з панківськими булавками, а Вадя зробив собі зачіску з двома бантами, як у дівчат на останній дзвоник... Була поїздка у файне місто Дубно на фестиваль „Тарас Бульба”, виступ в перуках і масці Фантомаса у „Шулявці”... І хоча всі ці заходи проходили вже без туалетного паперу, було весело. І ніби не тільки нам, а й присутнім !
 Паралельно ми брали участь у проекті Acoustic Band Сергія Гаращенка, грали американську музику country...
В цей же час проходило „велике переселення” з нашого звичного шарового БДТ на іншу репетиційну базу, знову ж таки під пильним наглядом і керівництврм Сергія Івановича; тоді ж ми почали робити програму з пісень The Beatles, The Doors, Pink Floyd і т.д., потроху робили демо записи власного репертуару. Починався новий етап...
Етап №4. Розпочався він з того, що ми з подачі Сергія Савостікова ( колеги по Acoustic Band, колишнього гітариста Alter Ego) зацікавилися творчістю Боба Марлі і нам закортіло зробити кавер-версії на деякі з його пісень. Тож Сергій погодився приєднатися до каверового АRЕАЛу.
Приблизно в той же час Костя потрапив з гуртом „Біла Вежа” (нова група Бадуна, з якою ми до того часу відіграли кiлька спільних сейшенів) в Coliseum Bikers House, де проводилося прослуховування на Байк-Дебоушн. Так ми познайомилися з київськими ( і не тільки ) байкерами і цілий 2005-й рік грали переважно на байкерських вечірках. Багато виступів було в Колізеї – Парку Партизанської Слави, в гостомельському байк-пості Rat Hole – тепер Route 88, який нас возив на Тарасову Гору в черкаську область, грали на „ВДНХ” і в клубі Formula, в Торбі, Mr. Dizzie, Docker Pub, Пивній Діжці (Бочке)... Що стосується байкерських тусовок, то нам й досi не віриться, що ми приймали (і приймаємо) участь у настільки шалених заходах...
Завдяки всьому цьому, ми з Сергієм Савостіковим зовсім забули, що збиралися грати взагалі-то reggae, а не rock’n’roll, тож восени 2005-го Сергій повністю віддався своєму проекту, і ми перестали грати разом, але залишилися добрими друзями...
Не знаємо, чи розпочався після цього який-небудь етап, але ми продовжували грати-виступати, про нас вперше з’явилася стаття в пресі (в журналі МотоДрайв 12/05), ми дуже раділи , остаточно розійшлися наші шляхи з Сергієм Гаращенком, і все таке...
Коротше кажучи на початку 2006-го року у нас почалася групова депресія, з усіма її атрибутами а-ля філософські (або псевдо філософські?) розмови, розпиття „Тамянок” (або чого-небудь іншого) у під’їзді і т.д. Місяці зо два АRЕАЛ збирався розпадатися, потім це набридло і ми вирішили продовжити робити щось корисне. Грали знову декілька разів в Mr. Dizzie, на дні народження „Колізея” в „Лагуні”, в Барвах, на байк-зліті на київському морі, в 44 на Mercury-фесті, на Лєннон-фесті, в Бочці на Моріссон-фесті, декілька разів в DiscoRadioHall - і на вечірках радіо Nostalgie…
Почали з’являтися нові пісні. Записали пісню „З ким ляжеш спати” на студії Олега Миколайовича Ткаченко “100% records”, для збірки “Второе дыхание 3”, вперше з цією піснею потрапили в ротацію на „Радіо Рокс” (за сприяння нашого дружнього звукорежисера Антона Вербицького), крім того, в ротацію потрапила „Пісня тобі” також побували в гостях у Міхуїла з Абздольцу на передачі „Рок-солянка”, на тому ж таки „Радіо Рокс”... отакої...
Побували в „Обсерваторії” Сергія Ланового на „Нашому радіо”, продовжили запис інших пісень на “100% records” (для наступних збірок) та з Антоном Вербицьким (для майбутніх поколінь), почали все частіше грати з „кабачним” репертуаром... коротше кажучи – hobotnya goes on!
Ось власне тут закінчується історія і починаються новини!
|
